Сірокрилий

[i]А  демон  малює  крила
У  сніжно-білий
Торішнім  снігом
Та  все  дарма.  
І  тільки  стікають  з  пір'я
Патьоки  сірі
І  в  божевіллі
Чия  вина?..[/i]


     Сьогодні  ти  знову  малюєш  свої  крила.  Позичив  у  зими  трохи  торішнього  снігу,  брудного  і  злежаного.  Зціпив  зуби  і  малюєш.  Божевільний.  Все  одно  в  результаті  вийдуть  всього  лиш  брудна  вода  і  мокрі  пір’їни.  Та,  зрештою,  чи  маю  я  право  осуджувати  тебе?

     Ти  зривав  зірки  з  небесного  дна,  такі  живі,  теплі  і  м’які.  Але  вони  гасли,  щойно  торкнувшись  твоїх  долонь  і  розсипалися  на  друзки,  впиваючись  в  тіло.  Я  й  досі  пам’ятаю  ті  осколки,  багряні  від  крові.  «Чому  не  викинув  їх,  а  приніс  сюди?!.»  -  лаялася  я,  витягуючи  зоряні  скалки  з  глибоких  ранок.  Ти  лише  всміхався  і  говорив,  що  кров  –  то  вода.  І  що  ніхто,  хто  хоча  б  раз  тримав  зірку  в  руках  вже  її  не  викине.  Навіть  якщо  це  просто  уламки.

     А  одного  разу  ти  сказав,  що  стомився.  Стомився  бути  вічним  гостем  у  Всесвіті.  Всюди  й  ніде.  Вигнаний  із  пекла,  недопущений  до  раю…  І  секунди  довжиною  в  вічність.  

     А  що  я  могла  порадити?  Шепотіти  молитви  з  пустими  очима  і  душами,  які,  зрештою  в  наших  устах  стають  такими  ж  пустими  та  безглуздими?  Чи  далі  вдавати  ,  що  все  чудово,  сміятися  та  зубоскалити?  Так,  клоунів  люблять  майже  всі,  але  чомусь  так  швидко  забувають.  І  тоді  я  просто  налила  коньяку  –  терпкого  й    пекучого,  що  обпалював  горло  і  зігрівав  нутрощі.  Не  серце.  Для  нього  потрібні  інші  ліки.  

   А  зранку,  коли  я  мовчки  мучилася  від  похмілля,  ти  пішов.  Куди?  Може  знову  полетів  над  хмари  до  зірок  шукати  ту  свою  єдину?  А  може  й  ні…  Не  відаю…  Тільки  лишив  записку.  Суху,  коротеньку.  Я  її  зачитала  вже  до  дір.  І  пір’їнку,  що  випала  з  твого  крила.  А  може  не    з  твого,  а  з  голубиного?..

   Так  чи  інакше,  але…

 [i]…«Я  повернусь»…[/i]

     Прилітай,  Сірокрилий.  Я  буду  чекати.    




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501161
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2014
автор: Marika