..і ти оживаєш потроху, намащуєш сметаною опіки,
розгортається серце медузою і прозорішає з кожним днем,
долинають з-за спини кулеметні черги й гарматні постріли,
що охрестили тебе вогнем і димом..
і вже неважливо, хто вклав тобі у долоню холодне залізо,
коли жертва стає убивцею, а убивця - жертвою,
бо знаєш одне напевне - якщо хліб надто черствий,
треба окропити його водою..
а краще - вином.
і гострішає зір у темряві,
і твердішає голос у тиші,
коли любиш, втрачає сенс як любити -
взаємно чи
не.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500684
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2014
автор: Майя Грозова