Твоїм рукам
троянди личать,
пелюсток ніжні сорочки.
Усмішка тепла
і довірча
стинає гострі колючки.
Де човен
обрію хлюпоче,
втікає сонце
як форель,
тріпоче у грозі
листочок
і ллється дощова
пастель
НА ЗГАДКУ.
Блискавка бентежить,
ламає ребра
на дрібки,
лишає серце
без одежі
тривожним, тихим,
боязким.
Міцні Ізольдині
обіти,
п’янкі Трістанові пісні.
Тебе не можна
не любити.
Забути? Можна…
Не мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500435
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2014
автор: Окрилена