Чоловіка не було вдома три дні. З’явився в понеділок увечері, після роботи. Разом занесли в квартиру овочі, привезені з заміського будиночка. Ну, і звичайно, вечеряти! Все сподобалося. Перекинулись новинами. А потім – розбіглися хто куди…
У кожного – свої інтереси. Добре, коли в родині два комп’ютери, а син відпочиває у дідуся з бабусею. Можна спілкуватися вволю на своїх улюблених сайтах.
Але раптом чоловік покликав мене на балкон. «Подивися!». Десь далеко над лісом лютувала гроза. Велика чорна хмара, схожа на гігантського орлана, час від часу випускала із «крил» осяйні блискавиці! Так моторошно, і так прекрасно! Можна спостерігати розгул стихії, не хвилюючись, що вона ось-ось дістане тебе! Та темна хмара швидко насувалася, міняла обриси, зловісно чорнішала. Зблискувало все частіше, гуркіт грому ставав все гучнішим!...
Я притулилася до чоловіка… Як добре!… Отак стояти, відчуваючи тепле міцне плече, і спину… Ніби в прихистку від всього світу… Байдуже, що він ніяк не відреагував… Не притягнув до себе… Не намагався обійняти… Байдуже… Так солодко думати, що він відчуває те саме, що і я… Просто не хоче відкритися… Не зрозуміло – йому також страшно, як і мені? Чи тепло від мого дотику? Чи здригається він внутрішньо, як я, всім тілом, від надто яскравих спалахів?
Хмара майже заполонила небо. Зненацька піднявся вітер, став шарпати дерева, полетіли на нас кленові парашутики та пух від тополь… «Напевне, пройде повз нас!» – зненацька сказав чоловік. «Дивися, вітер у той бік!» – і відсунувся.
Я була надто гарячою? Надавила плече? Він замислився про щось своє?... Я гадала, що гроза нас не мине. Ось вона, вже поряд, над нами! Нависла чорним покривалом! Холодна, гучна, колюча, зі злими поривами вітру! Невблаганна стихія, що не несе тепла, а лише тягне до кожного свої холодні струмені в прагненні остудити, прибити до землі, вимити залишки тепла, приховати світлі пориви, а хто буде необачним – то і позбавити життя!
Гримнуло прямо над нами! І полилося, як із відра! І заблищали, забилися в злобі блискавиці! Я мимоволі обійняла себе руками… «Все, дощ пішов! Зачини вікно!»
Над нашим домом почалася гроза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2014
автор: Ірина Лівобережна