Сонце плаче сльозами восковими,
В душі топтався сірий біль,
А колись всміхалось небо волошкове…
Не твоя я більше ,ти не мій.
Розтоптав ти казку нами створену,
Скаламутив воду в джерелі.
Залишив розбитими дзеркалами ,
Все життя в записці на столі.
Запалю свічу,що повінчала нас,
Хай в житі твоєму не згасає,
Та любов ,яка навік єднала,
Може час нам полікує рани.
17.05.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2014
автор: леся квіт