МИР ЗАРАДИ ВІЙНИ
Не хочу про війну, давайте вже про мир
бо він такий хиткий і недосяжний,
він наче човен, що пливе у вир
немов злочинець на суді присяжних.
його так просто не побачиш ти
хоча усі про нього лишень мріють
вбивають один одного брати
заради нього у полях кістки біліють
за що воюємо? - Звичайно що за мир
ось повбиваємо усих і буде спокій
дає наказ - в атаку! Командир
і куля снайпера здаля влучає в око.
не можуть люди жити в тишині
їм подавай гармати грізний постріл
своїх дітей ростити для війни
щоб урочисто поховати їхні кості.
з обох сторін заплачуть матері
батьки ж зарядять відомщенну зброю
поля пшениці щедро полили
синів своїх знедоленою кров*ю
- ми хочем жити, ж бо* не живемо
свистать нагору, чи до чорта в пекло
давайте один одного вб*ємо
бо ми за мир воюємо запекло.
ми сотню років в мирі прожили
і зараз тільки взнали що ми різні
бо то мовляв рузня, а то хахли
зійшлися насмерть у двобої грізнім.
за обрій відлітають журавлі
то в рай летять солдатів чисті душі
померли ж бо для миру на землі
і задля тих, хто цей же мир порушив.
ось двоє із біноклями стоять
малюють лише стрілочки на мапі
чи мо за цих не варто воювать?!
згадайте всі - що ми з одної хати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498861
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.05.2014
автор: Сумний Кіт