Фет Фіада

                             «Три  дні  і  три  ночі  провели  так  воїни,  
                                 А  коли  довершувався  четвертий  день
                                 Звелів  Мананнан  всім  піти,  
                                 Так  що  не  лишилось  в  домі  жодного,
                                 Хто  скуштував  життя  синів  жінки,
                                 Нікого  зовсім,  крім  самого  Мананнана  та  Енгуса.»
                                                                                               (Скела  «Виховання  в  Домі  Двох  Чаш.»)

Чотири  лебеді  посеред  сутінок  людей  –  
Не  кельтських*,  ні,  бо  недарма  Флобер
Нам  казку  заповів  –  священний  скарабей
Довідався  читаючи  папірус  –  фараон  помер**.
А  ми  й  не  знали!  Ми  –  одвічні  робінзони
На  острові  журби  громадили  курінь
Таки  камінний.  Чаші  дві  –  зариті  в  землю  дзвони
Гудуть  і  стогнуть.  Вдосвіта  на  рінь
Прийшли  три  тіні  з  Вічномолодих  Країни.
Зеленокоса  річка  Бойн,  спочинь,
Бо  досить  хвилями  колИсати  руїни
Ти  краще  у  майбутнє  наше  линь.  
Там  зорепад.  Там  ночі  теплі  і  вогонь  жаркий
Згадати  змусять  мертве  слово  давнини
Друїда  й  схимника.  На  торфовИщі  провесінь  рудий***
Коли  смеркало  оповів  легенду    сивини.  
Таки  мені  –  крізь  чайок  крик  -  старому  волоцюзі,
Що  стоптані  сандалі  ніс  з  монастиря  вітрів
У  Дім  Двох  Чаш  –  де  віскі,  ель  і  друзі
Де  старості  й  журби  немає  й  поготів.  
Навколо  пустка  вересова  й  осінь.
Все  зникло:  ель,  пастух,  і  друзі,  і  курінь…
Воно  й  не  дивно  -  Фет  Фіада…  Це  просто  мрія,
Просто  сон.  Нікого  не  було.  Була  від  хмари  тінь…

Примітки:

Фет  Фіада  –  не  тільки  Діти  Богині  Дану  володіли  цим  мистецтвом,  бо  якщо  навіть  на  святого  Патріка  воно  не  діяло…  Фет  Фіада  –  це  здатність  робити  Сід  і  його  мешканців  невидимими,  коли  вони  тут  –  поруч…  

*    -  а  таки  кельтських.  Старина  Вільям  правий…  

**  -  всі  фараони  помирають.  І  хворі  на  голову  теж.

***  -  на  пагорбах  Донеголу  кожен  другий  якщо  не  О’Доннелл  то  О’Конелл  -    нащадки  королів…  А  ви  як  думали…

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498559
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Шон Маклех