Цинамон, яка не говорила (рецезія на оповідання Ніла Геймана "Цинамон")

Кожен  з  нас  так  чи  інакше  шукає  Бога,істину,чи  внутрішний  абсолют-універсальну    міру  свободи  і  тепла.
Навіть  Будда,народжений  стати  царем  став  блукачем  у  нетрях  життя…
Шукала  їх  і  Цинамон-сліпа  дівчинка,дивовижної  вроди,котра,як  всі  вважали,не  могла  розмовляти.
Страх,біль  і  любов-це  так  чи  інакше  нерозлучні  супутники  нашого  існування  і  домінує  той  з  них  якого  ми  підгодовуємо  своїми  думками,емоціями  і  чином  свого  життя  в  цілому.
Буття  Цинамон  було  сповнене  рутиною  палацового  життя,до  появи,тигра,який  її  зцілив,
І  розгорнув  перед  нею  килим  світу,показавши  його  барви,його  велич  і  відтінки.
Чому?Чому  тигру,хижаку,котрого  бояться  люди,щастить  зробити  те,що  не  вдавалося  нікому  до  нього?Бо  він  бачив  світ,він  любив  і  приймав  його  в  усій  кольоровості,не  ховаючись  за  маски  умовностей,як  це  робили  люди.
Чому  Цинамон  не  говорила?Бо  не  було  про  що,і  не  було  з  ким…Бо  життя  її  було  обмеженим  і  замкнутим.

«Ти  можеш  говорити?  –    запитав  Раджа  у  Цинамон.

Дівчина  кивнула.

–  Хм,  –    гмукнула  тітка  Рані.  –  Вона  може  говорити  не  більше,  ніж  облизати  свою  спину.

–  Тш!  –  сказав  Раджа  тітці  Рані.

–  Я  можу  говорити,  –    сказала  Цинамон.  –    Я  думаю,  я  завжди  могла.

–  Чому  ж  ти  тоді  мовчала?  –    спитала  мати.

–  Вона  й  зараз  не  говорить,  –    пробурмотіла  тітка  Рані,  трясучи  пальцем,  схожим  на  палицю.  –  Це  тигр  говорить  за  неї.

–  Хтось  може  примусити  цю  жінку  замовкнути?  –  запитав  Раджа.

–  Легше  змусити  їх  говорити,  ніж  мовчати,  –  сказав  тигр,  поклавши  край  цій  розмові.

І  Цинамон  сказала:  

-Чому  ні?  Бо  мені  нічого  було  сказати.»

А  ми?  Хіба  часто  нам  смертним,розчавленим  і  перемеленим  шаленими  темпами  сучасної  дійсності  часто  є  про  що  сказати?

Але  на  відміну  від  маленької  дівчинки  і  тигра,дорослі  далеко  не  завжди  спроможні  піти  в  джунглі,щоб  віднайти  там  втрачену  свободу…

Для  більшости  з  нас  слово  «мрія»викинуте  з  контексту  реальності  і  прирівняно  до  абсолютної  фікції,абстрактного  міфу,  легенди  чи  безтурботної  казочки  на  ніч…
А  жаль,тому  що  саме  в  казках  найбільше  сенсу  і  життєвої  горньої  правди!





*http://vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=961&Itemid=41#up

текст  твору)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498522
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Той,що воює з вітряками