Напевно, не треба було заявляти,
Що я неритмічне стовпів коливання,
Два дерева вкупі – одна африката.
А я як завжди, моє дрантя убрання.
І голка завжди градуально невмита
Латає із труб циркумфлексний потік
Чим більше вода буде вени свердлити,
Тим довше колотиме гілка у бік.
І стане на пальці, і мокра футболка,
Ти бачиш, що гілки зламались в тобі?
І зморшки ровів , і загублена голка,
Й рекурсій відлуння, велярно слабі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498447
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Malina z Berlina