Раз Учень до Гуру прийшов, і питає-
Скажи, повелося з прадавніх ще днин,
Що кожна людина товариша має.
То скільки ж їх треба? Багато? Один?
Замислився Гуру... Питання цікаве-
Буває один... А буває і ні...
І хлопця запрошує- будь-но ласкавий,
Із яблоні яблучко дай-но мені!
Стриба по-під гілкою Учень- висока...
Та поряд на щастя є товариші...
Один на одного на плечі широкі
Полізни... Не встояли... Впали усі!..
Нарешті втлумачив! Я все розумію!
Нам друзів багато потрібно, коли-
Неначе маля, Учень думці радіє-
Нам скрутно- припони долати могли!
У відповідь Гуру- Нам друзів, дитино,
Потрібно багато!.. Всміхається він-
Якщо зависОко, то може, драбину
Принести додуматись міг хоч один!!!
....... ....... ....... ....... ....... .......
Є Гуру. Є яблуко. Друзі втомились.
Та розуму щось до кінця не навчились...
Бери ноги в руки- мерщій по драбину!..
Будь, Учню, розумним. Врятуй Україну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498159
Рубрика: Байка
дата надходження 10.05.2014
автор: Сокольник