* * * * *

Усе  роздробили  мільйонами  протиріч.
І  розум  так  низько,  так  глибоко  закоравів,
Коли  переможно,  пречорно  осіла  ніч
Тобі  попід  очі,  мені  –  у  ранковій  каві.

О,  як  я  затерпла  від  чорних  твоїх  появ.
О,  як  та  корона  царівну  тримає  тяжко...
Шептав-ворожив  –  ніби  волю  мені  закляв.
І  я  вже  ніколи  –  за  межі  цієї  чашки.

І  я  не  зречуся.  Дивитимусь  на  замок.
Ти  серцем  моїм  обирався  на  вічну  владу...
А  крихітний  янгол  клює  золотий  пісок
З  моєї  молитви  за  того,  хто  тричі  зрадив.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497901
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: П'янкова Таня