Помолилися Богу, вклонились росі,
До схід сонця ложили покоси,
Дарували тепло своє трави косі
І злітали позбивані роси…
Рівний кожен покіс, мов проклав хтось шнурок,
Зупинились… Мантачать… І далі…
Невеличкий рівчак перейшли крізь місток,
Коси знову, як птахи співали…
Вітер стиха подув, зникли всі комарі,
Перші промені впали на роси,
Засвітились луги росянисті в траві,
Лиш мовчали лежачі покоси…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497551
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Віталій Назарук