У перевтомі часу я тебе зустріла.
Нехай позаочі, без дотиків і слів.
Отак зненацька моє серце сповістила
Хімічна тяга,в ній флюїдів міражі.
Нас розділяють кілометрів ешалони
І синє небо,що гостює тут і там.
І мабуть те,що в нас розписані дороги,
І спільна думка - не вертатися назад...
Я не скажу тобі,що серцем прикипіла.
Що в ньому б'ється струмом туга навісна.
Мені здалося просто,що я знов щаслива
Без забобонів і буденності ЖИВА!
Ти повернув на мить весну в мій вдих і видих.
Розплющив очі і долоні обігрів.
Додав в життя моє упевненість і силу.
Ти просто той єдиний,хто мене змінив.
Прости мені моє наївне і дівоче.
Я тобі вдячна за весну в моїх очах.
Ми не зігріємося,мабуть, спільним сонцем.
І не торкне чола мого твоя рука...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496829
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2014
автор: Ліна Біла