З тугою в серці, в гніві, в страсі,
Йдемо ми у кривавий бій.
За неньку нашу, Україну мати.
Як ти повів нам у вісні.
Пробач, Тарасе,
За зламану мову,
За погляд злий на матінку мою.
Пробач, за зранену Вкраїну
Лиш про оце тебе молю!
Та нам судилося, Тарасе,
Як в страшнім сні життя прожить.
Побачивши людей оману
Взялись країну захистить.
Ти серце вирвав, й до людей
Проніс його як Прометей!
Ти сам згорів та іскра ця,
Стала вогнем в людських серцях.
Вогнем свободи і надії
Збулись, Тарасе, твої мрії!
І молять Бога знов за нас
«Небесна сотня» і Тарас!
P.S. Соня Шакун
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496522
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: sis~t~ema