Розбите серце, і весна, і сила,
Що дає людині нетілесну змогу,
Стерпіти все це і не згоріти в прах!
Не заради нас – а заради Бога,
Повік молитись буду – лиш для Нього…
Втрачаю сонце і без того –
Ступити крок не маю змоги.
Болючі рани, а більше страх!
Усе ятрить і ломить тіло…
Та все зійде воно на прах!
І наче зовсім не боліло!
Те сильне тіло,
Що мужньо муки всі терпіло,
Та не зітліло, а залишило
Далекий слід на небесах...
2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496520
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: Олекса Дмитрук