А щастя йде, і йде, і йде, і йде, і йде...
І буде інше, осінню зім'яте,
Та змоги вже не буде відшукати
Цю мить солодку. І не буде де
Їй з-поміж стін (теж інших) причаїтись.
Трамвая гуркіт й сота чашка чаю,
Як гостею сумною завітає,
Промовлять їй теплом весняних китиць,
Озвуться їй, забутій і чужій.
А поки тиша. Болісне чекання
Вогнем згаса, роздмуханим востаннє...
Моє надіє, ось же я. Зігрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496366
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2014
автор: tefalya