(жінка з натовпу виправдовує агресію Росії проти України тим, що «мы имеем право, мы братья")
Доля України—це трагедія матері,
Син якої,вбившись у силу, замість
пошани,
Нав’язав їй синдром меншовартості.
Як лава--з гарячих відкритих ротів,
І як не своя--Україна.
О ні, не змагання тут рівних братів—
Трагедія матері й сина.
Він в вічі сміється, він з хати краде,
Від нього тікати несила.
Ти втратила славу, свободу, себе--
Як світ йому білий відкрила.
Так в небі віщує міжзоряний струм,
Так лінії йдуть на долоні,--
Що вирослий син ще підніме на глум
Тебе, що носила у лоні.
Йому докучатимуть мова і спів,
Гіркі твої сльози і крила,
І та неошатність твоїх рубежів,
які ти так щедро ділила.
Він піде у світ і знайде гіркоту,
І прийде до твого порогу,
І він заголить твою неміч святу,
І хустку зіб’є на дорогу.
Країни—як люди, є кращі на взір,
Та доля твоя, Україно,--
Досвітня історія всіх матерів,
Що мають невдячного сина.
Вікторія Торон Березень 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496333
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 02.05.2014
автор: Вікторія Т.