Якщо голодний Вовк,
Шукає Він поживи
У тих місцях, де має право.
А ситий -
Маску ослячу на морду-
І гайда для розваги
Овець душити...
Шикарно Вовк живе:
Усі навколо звірі
Ступають навіть тихо,
щоб не тривожить сни...
Та хочеться йому насправді
Щось вчинити, таке,
Щоб в захваті були від дивини...
Вже чорним поясом
Нікого не здивує...
Задумав просто десь майнути в небо...
За птахами Він, Вовк,мандрує-
Ото так мрія!
Ото що треба!
Смертельний подих Вовка-
Гинуть бідні птиці...
А Вовк вже нові плани носить...
І з вовчої столиці
Маски міняючи,
Оббріхує сусідів і голосить
Про те, який він чесний
Справедливий, добрий,
Як любить всіх Овець
Своїх й з чужого стада,
І як йому усе робити "нада",
Бо дуже вже він
сильний і хоробрий...
Йому підспівує про це ще й
Пес заблудлий,
Що стадо сторожив,
Але злякався Диму
Й ганебно втік, -
А в Межигір'ї Люду
Собачу буду золоту залишИв ...
Що там було між ними
Яка різниця? Вовк же звик
По-вовчому усі "вершити" справи:
Нахабно, тупо і лукаво...
Вовки й ослячі маски...
Мов зомбі, - без сердець.
Вбивають, топлять, душать...
Глухі й сліпі до правди...
Може, біда научить,
Від них як захиститись,
Мирних, святих Овець...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496224
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2014
автор: zazemlena