Солоний вітер склеїв губи
Скрізь аромати ацетону
Гнилі, залізні, ржаві труби
Повітря суміш і бетону.
Огидні дотики мастила
Вода із хлором кожен день
Легені курява здавила
Постійні стреси і мігрень.
Сухі світанки, дим заводу
Авто – вугільна чорнота.
І навіть подих пішохода
Немов сірчана кислота.
Легені міста – дим машини
А шлунок – звалища сміття.
Кістки – бетон, метал – клітини.
А де обличчя й відчуття?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495701
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2014
автор: Собко Вадим