Треба іноді тверезіти.
Я почала писати такі вірші (чи то я б навіть сказала "х_їрші"), що віддають "душком" брудної білизни, яку не випереш в ополонці, бо рученьки (край крученьки) не з того місця,перепрошую, ростуть. Хоча, останнім часом, мені зустрічається все меньше людей, у яких ті рученьки ростуть "з того місця". Чим це обумовлено? Одному Богові відомо. Ну і, власне, знаходження "того місця" у кожного залежить від індевідуальних особливостей організму.
це посмодерн,дєтка.
постхуєрн.
Не буду придумувати нової дефініції. На_уя?
Забагато питань виникає, а відповідей...Хо-хо! Їх і ще більше! Аби вистачило ше тих питань. А, аби ше вистачило розуму — ціни б тобі не було в базарний день!
Та які базарні дні?!
Ми все ще одні.
Хоча й разом.
і, аби ти не був такой заразой...
Пиши п’яна, та не давай нікому читати,казали вони.
Аби моя душа могла вміститись в пляшці, то була б навіть не чекушка. За те, та душенька може влити в себе стільки чужих чекушок, шо хай Бог боронить. Заповнити пустоту можна не лише рідиною...
А й тобою.
Аби то,лишень, був підходящий Ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495590
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2014
автор: Graveyard_Slut