Як піду я, та як вийду, ген на тую полонину,
то побачу рідні села, мою милу Верховину!
Можу я підняти гори, щоб були вони ще вищі,
можу літо повернути, бойківчанка аби вийшла!
[i]Приспів:[/i]
[i]І чи то я так радію, а чи молодію,
що трембіта на всі гори сама грає,
грає, грає - не вгаває, не вгаває - грає,
може й бойківчанка десь мене чекає?![/i]
Куди гляну все смереки, та все зелен-зеленіші,
всі Карпати ой веселі, Верховина веселіша!
Я віддам за неї душу, рук не пошкодую,
аби квітла Верховина - нею я не погордую!
[i]Приспів.[/i]
Створено 7. 08. 2005 року (22:00 – 23:00)
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495260
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2014
автор: Т. Василько