Де гори, вершини найвищі,
літає там беркут-орел,
щоб небо розбурхане ближче,
чутніший Вселенни шум, рев.
Де скелі, і щонайстрімкіші! –
орлиця ростить там орлят,
у вирі стихій найгрізніших
гартує їх, наче булат.
Глибинним інстинктом він месник,
багром його очі горять,
коли заберкутче – все мертвне,
у лігвах вовчиці тремтять.
Комусь таки не поталанить –
у кігті потрапить орла,
що з висі впаде, наче камінь,
нап’ється він крові – і знов в небеса.
Створено 17. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. – С. 21.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495018
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Т. Василько