Місце, де мить зустрічається з вічністю,
Де владарюють безлюддя і сум,
Місце, куди по покликанню й звичаю
Згадки пресвітлі й жалобу несуть.
Тихо й урочо тут душі небіжчиків
Всілися за поминальним столом,
Й спрагло випитують:-з часу, що вийшли ми
Як ви там,рідні?І як там село?
Нас, які стали навіки колишніми
Чи пам’ятають ще луки і степ,
Квіти й тепло чи даруєте ближньому
Стільки, як нам до могил несете?
Світ милосердям Господнім звеличений,
В істинній вірі – наснага й любов.
Ми догоріли, як полум’я свічечки,
Щоб у нащадках збуватися знов.
Щоби під сонцем буяло і врунилось
Все, що ростили для вас повсякчас
Хай ваша пам’ять небесними струнами
В щирій молитві торкається нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494947
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: stawitscky