Квочка

Посадила  баба  квочку,
На  світанку  рано,
У  дубову  стару  бочку,
Ще  й  сонце  дрімало.

–  Сиди  гарно,  не  крутися,
Будеш  діток  мати,
Та  на  півня  не  дивися,
Буде  загравати.

Та  притихла  і  сидить,
Блимає  очима,
Півень  в  курнику  кричить,
Є  на  те  причина.

Не  відкрила  баба  двері,
Вже  гуляти  час,
Прийдуть  чужі  кавалери,
Всім  буде  атас.

Доки  півень  міркував,
Дід  вже  хазяйнує,
Води  у  відра  накачав,
До  бочки  крокує.

Зупинився,  відпочив,
Розмахнувсь  щосили,
З  ляку  мало  не  зімлів,
Руки  затремтіли.

Летить  з  бочки  та  кричить,
Сатана  проклята,
З  ляку  пес  в  буді  скавчить,
Година  та  клята.

Баба  вибігла  на  крик,
Та  взялася  в  боки,
І  на  бочку  оком  блик,
Мав  той  дід  мороки.

–  Вимив  яйця,  а  тепер,
Час  їх  обігріти,
Чого  ж,  діду,  ти  завмер?
Йди  квочку  ловити.

А  не  зловиш,  то  пеняй,
Не  дам  тобі  жити,
Штани  наперед  знімай,
Будеш  яйця  гріти.

http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/666-kvochka.html

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494919
Рубрика: Гумореска
дата надходження 25.04.2014
автор: Антоніна Грицаюк