Вогник

                                                                                       «…Дивись,
     Не  легковажить  у  променях  світла  трава.
     В  дорогу!...»
                                                     (Р.  М.  Рільке)

Шлях  
Через  гущавину  зневіри,
Через  очеретяні  болота  втоми,
Через  теренові  колючі  хащі  марноти,
Через  ліс  власного  недосконалого  «я»
До
Вогника  
Маленького  такого  
Спалаху  в  темряві  –  вогника  істини.
Блукаєш  біля  селища,
Де  всі  жителі  збожеволіли
Бо  наїлися  мухоморів  брехні,
Бо  забули  як  то  воно  –  думати,  
Бо  забули,  що  вони  люди,
А  не  двоногі  опудала,
Не  споживачі  чорної  браги,
Не  мішки  для  непотребу.
Шлях.
Візьми  в  свою  торбу
Черствий  окраєць  філософа,
Горнятко  для  води  неповернення.
Тобі  йти  ще  довго…  
Дуже  довго…  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494750
Рубрика: Верлібр
дата надходження 24.04.2014
автор: Шон Маклех