надмірне щастя завжди непристойне у власній відвертості:
мулить око, ніби коротка спідниця, усім, хто поза, -
вони відчувають себе причетними до якогось страшного злочину
свідками..
розкажи мені, як це бути похороненим заживо
у труні, що має форму власного тіла,
як себе із дитинства привчав бути циніком,
аби менше боліло..
і все було даремним - невдалими спробами хлопчика
затиснути серце як черепашку у панцир,
бо на світанку верталась вона із усмішкою на губах,
і тріщала броня по швах, не витримуючи натиску..
ці твої іграшкові стволи і гумові кулі,
пластмасові танки і штучні сльози
можна пробачити, бо коли направду війна -
ніхто не вертається переможцем.
надто багато втрачено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494648
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Майя Грозова