Вже нахнюплені хмари закрили світило,
Мов не ніч навкруги та вкрай темно мені.
Заходився збирати розтрощені крила,
Не літати віднині в промінні деннім.
Десь лунало терпіння невиразним звуком,
Не розчути у нім всюдисущу печаль.
Хтось відверто хотів пересилити муки
Та весь час догорала стремління свіча.
Повертайся, химеро, в своє задзеркалля,
Досить світ віддавати на страту рокам.
Хай біжить відголоском у морок провалля
Вочевидь не істота, а мара з-під брам.
У знедолених снах розкривалася мрія
І несла, мов на хвилях, зраділу весну.
Залишала на ранок дух хижого змія,
Що вертів як хотів, опускаючи в нурт.
12:50, 17.04.2014 рік.
Зображення: http://nepovtorimosti.ru/zazerkale-budte-ostorozhnyi/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493425
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: yusey