Петроград, 1919
И мы забыли навсегда,
Заключены в столице дикой,
Озера, степи, города
И зори родины великой.
В кругу кровавом день и ночь
Долит жестокая истома...
Никто нам не хотел помочь
За то, что мы остались дома,
За то, что, город свой любя,
А не крылатую свободу,
Мы сохранили для себя
Его дворцы, огонь и воду.
Иная близится пора,
Уж ветер смерти сердце студит,
Но нам священный град Петра
Невольным памятником будет.
Петроград 1919
І ми забули назавжди,
Ув"язнені в столиці дикій,
Озера і міста, й степи,
Й зірки Вітчизни в небі тихім.
В кривавім колі ночі й дні
Долає нас жорстка знемога...
Ніхто зарадить не хотів
За те, що ми зостались вдома,
Бо місто люблячи своє,
А не крилатую свободу,
Ми зберегли для себе все:
Палаци і вогонь, і воду.
Вже інша підступа пора
І вітер смерті серце студить,
Та нам священний град Петра
Невільним пам"ятником буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493037
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2014
автор: Радченко