Вже відцвіли сади на Україні.
Оголосили нам усім війну,
Старенька мати проводжає сина,
З сльозами гіркими говорить йому:
"Синочку, мій любий, вертайся скоріше,
І будь обережний я дуже прошу...
І вдень, і вночі я молюся за тебе,
А як загинеш... То і я помру"
І гірко плаче, сина обіймає,
З останніх сил проводить до воріт...
В останній раз синочка поцілує...
І він пішов, за горизонтом зник....
Самотній ранок... Сонечко не гріє,
І сад зелений висох і змарнів...
Лиш шепоче вітер тихо-тихо
"Не дай Вам Бог випроводжать синів"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492708
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.04.2014
автор: Манько Інна