Весна нікого не залишить незайманим

Весна  -  це  як  приступ  бронхіальної  астми,
Вона  приходить  неочікувано,  давить  груди
Білим  як  молоко  жіночим  тілом,
Ледь  відчутною  їх  вагою,
Спрагою  по  їхній  волозі,
Запахом  їхнього  волосся,
Яке  пахне  дорогою  і  м'ятними
Цукерками.
Весна  -  це  терпкість,  це  щемкість,
Це  юнаціька  необізнаність,
Це  критична  межа  усіх
Шизофреників  і  закоханих:
Зараз  або  ніколи,
Зараз  або  ніколи!
Весна  ніколи  не  виправдовує,
Весна  нікого  не  залишить
Незайманим
І  добереться  до  нас  усіх
Нічними  снами,  квітневим  цвітом,
Горіховим  насінням,
Поцілунками  отруйними  наче
Листя  вовчої  ягоди,
Але  такими  ж  принагідними
І  бажаними,
І  найгостріше  -  жінками,
Сиренами,  дочками,
Червоними  стрічками  її
Тесту  на  вагіність.
Це  усе  воно  -  
Дихай,  дихай,
Дихай,
Частіше,  рідше,
Нерівно,
Невпевненно,
В  спину,
В  ключицю,
В  шию,
Видихай  усю  жагу,
Що  спалює  тебе
Із  середини,
Роздирай  його  внутрішнє
Нутро,
Одягай  як  сорочку
Навиворіт,
Бо  якщо  не  зараз  -  то
Коли?
Весна  нікого  не  залишить
Незайманим,
Звичайно,  у  хорошому  розумінні!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492296
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2014
автор: ДжоніПол