Кожного разу ступаючи на бруківку того міста
Я закохуватимусь, наче вперше в твої вуста
Мірятиму в кількості будинків своє щастя
Ти вже забудеш на той час моє обличчя
Його риси та очі, що вічно шукатимуть твій погляд
Захований туманом днів, ночей, спогад..
Роки будуть летіти швидше трамваїв
Що мчать вузькими вулицями..
Пройду повз пам’ятник, де зустрілись вперше
Мене запитають, чого зупинилась – горлі запершить
В голові : парк, дощ, алкоголь, вечір
І мені тоді всього шістнадцять літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492224
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2014
автор: Нана Заєць