Як провісниця гроз, понадхмарного сумніву вітру,
доторкнулася висі далеко у тій далині.
Як високої вежі вершину побачити вічну -
як відчути відраду - віднині не бути війні.
Вже не знаючи, що є життя, а що вигадка з воску,
та в повітрі печалі імла і туман гіркоти.
Хто приходить із зброєю в дім, вже не буде тут гостем,
як у вирі підступних думок правду вже не знайти.
31.03.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492119
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Андрій Пульсар