Неминуча любов, неминуча...
Закохалась вербиця плакуча
У весняно-пробуджений став.
Вітер ніжно їй коси чесав,
Розглядав чепурненьку панянку,
Заспівав їй на вушко веснянку.
А для неї найкращим був став,
Він давно вже коханим їй став.
Засоромлена сонцем гарячим,
Бо помітно було і незрячим,
Як чіпляла сережки-квітки
І взувала нові чобітки.
Полонилася серцем, душею,
Захищала любов під зорею,
Дарувала сердечне тепло,
Нахиляла до нього чоло.
Опускалися руки у воду...
Чи ж помітив її гарну вроду?..
Плив байдужим життям собі став,
Тільки тінь її хтиво гойдав. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492112
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Lana P.