Колисала мати у колисці сина,
Цілувала очі , ніжно споглядала,
І молила Бога, щоб її дитина
У здоров’ї й щасті виростала.
Пролітали ро́ки журавлиним клином,
Сивина закралась у жіночі скроні…
І пишалась мати синьооким сином,
Мозолями вкрилися долоні…
Всю любов, що мала – кровинці віддала
Не ховаючи нічого за душею,
А коли у небо голову підняла ,–
Вже курличуть журавлі над нею.
Полетіла світом материнська доля,
Вже з небес лунають молитовні звуки…
Щоб не було в світі ні біди, ні горя
Ви щодня цілуйте рідній ненці руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492090
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Вогнеслава (VOGNESLAVA)