[b][i]І знову Кельн... На цей раз вже весняний...
Як контрастує він з моїм кублом –
З освячено-знеможеним Майданом,
З розчавленим, в ланці закутим злом...
Там попіл, згарь, сплюндровані красоти...
Тут – надмір, лоск, німецький педантизм!
Та там... моєї нації висоти...
Все там – ове́ршки осяйні... і низ.
...Так, знову – Кельн! Узбіч – рожевість са́кур...
Біжить шосе захопленням навстріч,
Бо ждуть мене меди, нектари, сахарь...
А там – життя... І – дяка всіх сторіч!
Та вже нічим борця зі злом не звабить –
Фаната Батьківщини не збагнуть!
Коли твій край нутру сатрапа ** вадить,
Коли грозить гвалтована майбуть.[/b]
12.04.2014
________
*Древня латинська назва Кельна.
**Йдеться про самодержця Московії.
[b]Світлина автора:[/b] квітучі сакури в Кельні,
донька Марина і внук Максим...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491989
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Олекса Удайко