Душа в кайданах тягнеться у вирій,
Думки народу так незграбно звились,
І чимсь болючим мов прибиті всі.
Як недоречно, страшно, хоч і щиро
Раби говорять нам зі знаком «мінус»,
Як згадують про хрещення Русі.
Кайдани й пута – то від марновір’я,
Розбещеності, лютості, безсилля,
Від лжепатріотизму, що щемить.
А християнство нам дає свободу,
Свободу від гріха, від перешкоди,
Яку готує кожна злості мить.
Простить святий великий Володимир
Їх, нерозумних. Я ж у інший вимір
Схилю у Лаврі стомлене чоло.
Народе, вір, тебе уже простили.
І як тоді би Русь не охрестили,
Нас із тобою просто б не було.
27.02.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491972
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Оксана Корнієнко (Буянова)