Я напишу собі новий сюжет…
Містичний сад… де не живе кохання…
Де вже падінням стане кожен Злет…
І кожна зустріч там буде - Остання…
У тім саду дощі ідуть рясні…
Але ніколи не буває страху…
Бо гарно так співатиме пісні
У мене на плечі та чорна Птаха…
Мене накриють проливні дощі…
Та серце не болітиме Потворне…
Бо чого ще боятися мені…
Як стало рідним все сумне і Чорне…
І всього вдосталь буде в тім Саду…
У світі… де нема чого втрачати…
Я в ті долини серце покладу…
У тім саду не вміють лиш кохати…
Цинізмом ми покриємся… мов джемом…
Байдужості там спіють повні грона…
І буде він моїм новим Едемом…
Лиш на любов – табу і Заборона…
Так бережно зриваю я ті грона…
Чому ж я почуваюсь так злочинно?..
Чому ж тоді палає… мов ікона…
Чому ж отак нестримано… неспинно…
У світі… де Любов поза законом…
Тебе люблю… так чисто… так полинно?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491897
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2014
автор: гостя