Кругом весна, а на душі - ще осінь.
не тішать квіти і пташиний спів.
Здається, не сама уже, та досі
ти так і не говориш теплих слів.
До бруньки заграє весняний дощик,
краплинки їй дарує з кришталю;
від тебе я ж отримую лиш грози,
і в нікуди калюжами іду.
Десь проростає від тепла травичка,
промінчик сонця ловить на собі,
а в нас з тобою спільна - тільки дичка,
яка ніколи не дає плодів.
Он голуб із голубкою воркує,
ось пара ле́бедів на озері пливе,
наша "любов" мене все більш дивує,
прийшла раптово - так і промине.
Кругом весна, а на душі - ще осінь..
тепер сама, тепер для всіх чужа..
але вже краще пагубна самотність,
аніж твої несправжні почуття.
[img][/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491666
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: Яринка)