Ще тільки тиждень...Я не впізнаю,
Оці місця, в яких жила донині.
Як між проваллям пам'яті і сну-
Душа повисла, мов на гільйотині.
Я відкреклась від них у першу ж мить!
Помчавши в далі потягом останнім!
Коли ж в момент забракло мені сил,
Я крила обміняла на кайдани.
(Щоб лиш назад мене не повертали)
Це трохи мужність, трохи слабкість жінки,
Яка з любов'ю повсякчас на "ви".
Втекла від неї, як втекла від болю,
Від себе не змогла лиш утекти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491396
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2014
автор: Христина Спринь