То було дивно… Якось нетипово…
То був лише експеримент…
Лише мій біль… і чистий лист паперу…
Так… ніби в Wordi новий документ…
І, захопившись тим експериментом…
Я чую… вже пульсує біля скронь…
Таким прекрасним чорним рудиментом…
Лягав на мої лінії долонь…
Так, ніби я стою під сильним градом…
Коли у горах проливні дощі…
Таким невинно - чистим водоспадом…
Стікає біль той по моїй щоці…
Я думала… його я розфарбую
У всі можливі світу кольори…
А я лиш тільки контури тушую…
Бо кольорів мені не надали…
Я п’ю його… немов цілющу воду…
По венах пропускаю я той біль…
Яку п’янку незвичну насолоду
Лишає біль той у душі моїй…
Нестерпний біль прийму як обезболення…
Торкнусь до нього кінчиками вій…
Яке незнане досі задоволення
Тече по венах у крові моїй…
Але… якщо спочатку було Слово…
А тільки потім - фарби і листок…
Чи можемо ми чисто випадково
На ньому наробити помилок?..
Або… якщо спочатку було Слово…
А тільки потім – фарби і папір…
Чи можемо ми… знову ж… помилково…
Свого життя перекроїти Твір?..
Але насправді істина проста…
Нехай прийму його… як обезболення…
Нехай почну все з чистого листа…
Нехай незнане досі задоволення
Отримаю від того болю я…
Нехай назву я вишуканим словом…
Нехай торкнуся кінчиками вій…
Та чорний біль залишиться лиш болем…
І тільки болем… у душі моїй…
Але – якщо основа всього – Слово…
А біль – незмінно - чорний рудимент…
То… певно… можна… тільки одним словом
Призупинити… цей експеримент…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491246
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: гостя