Люблю у пасіці ходити
У надвечірній тихий час.
Поснули ароматні квіти,
А бджілки – вже їм не до нас.
Затихла метушня бджолина,
Остання в вулик заліта.
О, як мені до болю мила
Нічна мелодія ота.
До вулика притулю вухо
І чую стоголосий хор.
То бджілки з абсолютним слухом
Виспівують мажор, мінор.
Звучить тихеньке морморандо,
Який чудовий консонанс,
Тут портаменто і глісандо,
І нескінченний резонанс.
А запах ароматний меду
Мене дурманить і п’янить…
Чого іще на світі треба
В оцю блаженну щастя мить?
Вдихну, вловлю, забуду втому…
З роси вам, бджілоньки, й з води,
Чудовий запах свого дому
Запам’ятаю назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491143
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: дочка бджоляра