Це було щось таке серединне серед місяця днів,
Якому теж передалось твоє надщерблення у вигляді серпа.
Коли дозріває чергового покоління авів, його убиває ірраціональна мета.
Ми ж бо жили на видноплесі горизонту,
Світло саме йшло зі сходу,
Любов була надто близька,
Щоби гинути в однині,
Та захід повісив нас,
Проклявши у формі вертикального посоха,
Який ламався тричі,
Так я кажу, бо щоночі уламки тліють
У серцях наших душ.
Колись і до нас прийде вода потішення,
Кара вже знайшла твої очі,
Подорожній із обличчям – обеліском
Надпиває воду із чаші каламутних криниць,
Які втрачають пам’ять поколінь,
Бо тепер не маїм, а вода -
Синонім слова безодня.
Авів – дозріваюче колосся
Маїм (majim)- гебр.,вода(вжив.у множині)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490754
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Олена Ганько