Хата


[i]Хата,  хатуся,  хатинонька,
Хатусенька,  Хата  Стріхівна,  ой…[/i]
                                                                                             (І.Драч)

Де  сонечко  вранці  дарує  рубіни,
Де  небо  підтримує  груша  крислата,
Між  мальв  граціозних  вибілює  стіни
Старенька  низенька  козачая  хата.

Під  грушею  тулить  зчорнілую  стріху,
А  вікна  сторожко  пантрують  дорогу  –
Їй  мальви  рожеві  нахитують  втіху,
Їй  мальви  червоні  збирають  тривогу.

Їй  сонцем  сіяють  нагідки    жовтаві,
Бузок  про  кохання  шепоче  щоночі,
І  згадки,  мов  роси,  спадають  на  трави  –
А  пугач    на  стрісі  зловтішно    гигоче.

Пустує  старенька  вже  котрую  зиму,
Хоч  сотні  років  щебетали  тут  діти…
Дорога  спішить  біля  дворища  мимо,
Та  вікна-очиці  цілують  їй    квіти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489712
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Grigory