Я залишусь –
Дозволь,
Мені нема
Куди піти,
Я втратити
Боюсь
Хоча б краплину
Того що не було.
Я розіллю оте
Нічого в твоє
Плесо
Істиною.
Дозволь
Cкладати віршами
Tобі несказане
Hіколи про ніщо,
Що існувало
В просторі
Між нами,
Про те, що синій
Вогник мерехтів,
Запалював,
Співав
Нечувані тони,
І я … a я
Ставала вище,
Підіймалася до сфер
Невпізнаних,
Бо там не діє розум,
Лиш все що поза ним.
Виходила за межі
Буднів, бу-рих
Днів, основаних
На знаному,
Прийнятному.
Лиш ти робив
Можливим
Почуття,
Ні, не лише
До тебе –
До світу,
До величного.
А ти не знав,
Що можна так
На зламі
Відчувати.
Не відмовляйся –
Ти можеш, як завжди,
Мовчати,
Але в душі
Дозволити собі щоб
Я була.
Не відмовляйся –
Мені потрібен
Просто дозвіл
На життя,
І я вічності
Віддамся
Залишуся,
Де скажеш,
Де знайдеш
Сховок.
Лише дозволь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489378
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2014
автор: Yana Тymur