Іще один скінчився день шалений,
Усе замерехтіло ліхтарями,
Прошепотіли, надобраніч, клени,
Та місто ще не захлинулось снами.
Іще не впало з ніг, неначе мертве,
Іще біжить, біжить, біжить по колу,
Тримається бадьоро так і вперто,
Бо спокою не знає мегаполіс.
Два близнюки так схожі, мов краплини,
Прості-прості ім*я - то Вечір й Ранок.
На двох у них одне життя єдине,
Не знаю я, це добре, чи погано...
Брати барвистих снів не зводять брами...
Готую каву, йду до підвіконня,
Дивлюсь... Я так кохаю, до безтями,
Це місто, що хворіє на безсоння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488118
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 25.03.2014
автор: Вєтка Миловець