Я повис у невагомості її історій,
Серед сотень сторінок пропечених вже літер.
Та у тому космосі душевних алегорій
Часом бавиться зірками мій самотній вітер.
Хоч в сюжетах всіх її сухих трагікомедій
Протікало забагато океанів солі,
Все-таки, вона була ще та сталева леді,
Книга із обкладинкою надміцної волі.
ДТХ
24.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487890
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2014
автор: Микита Баян