Десь на самому- самому дні
В глибині одинокого серця…
Ви не вірте, не вірте мені мені!
Все минає… і це теж минеться.
Не дивіться на мене аж так,
Так благально… а вірилось – сильна,
Шепіт вуст, як сполоханий птах
Відірвав від землі, божевільна…
І злилися вуста, може знак?
Чи печалі тавро, що не стреться.
Все що сталось, хай лишиться там,
Десь на дні одинокого серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487689
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: tetyana-radko