[i]Моїй подрузі Христині Скоп за її чудові поради[/i]
На порадах цієї людини
Я би виплекав рими у лід.
Чи б метафорам змінював стилі,
Асонанси ховав в аксиніт.
Розумів я людей поліхро́мність,
Їх дзеркальну хіра́льність думок.
Та не знав лиш, від кого у скроні
Міг почути я зрадництва крок.
Ти казала, що люди привітні,
Та бувають знебарвлені злом… .
Якби люди були метаміктні,
Чиє серце не стало би склом?
І куди би не йшла наша мрія
В іриза́ції сонячних барв,
Все ж присутня анізотропі́я,
Як долаєм ми течію вплав.
Хай синго́нія тетрагона́льна,
Та симетрія дум непряма.
Я на людях це бачив банально,
Коли серця в них просто нема.
Ми не є мінералами стада,
І на кожен-то свій п’єдестал
Вдячно ставлю я твою пораду,
Бо ж-то серце у нас – не кристал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487682
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.03.2014
автор: Oleg Kolibaba