Заходить сонце вже за горизонт.
Навколо гомін денний затихає,
А зірочки моргають із висот ,
Та місяць в човнику своєму випливає.
Уже давно затихла дітвора,
Лиш пісеньку десь чути колискову.
Та соловейку спати не пора:
Виводить на калині своє соло.
І ось замовкла матінка - земля,
Дрімота попід вікнами блукає,
А вечір ледь помітно із-далля,
У кожній хаті зорі розсипає.
VІІ.1986
(Це віршик мого дитинства)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487644
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: леся квіт