Кров брата

       «Et  dixit  Dominus:  "Quid  fecisti?  
         Vox  sanguinis  fratris  tui  clamat  ad  me  de  terra...»  
                                                                 (Genesis.  4.10.)*

«Не  знаю  я  де  брат  мій.  Ну,  не  знаю!
Не  сторож  я  оцьому  пастуху.
Я  маю  право.  І  на  землю  цю
І  на  врожай,  на  поле  й  плуг.
То  все  моє.  Якщо  і  є  у  мене  друг  –  
Це  право  сили.  А  мій  брат…
Хіба  ж  я  сторож?  Може  десь  пішов.
А  може  просто  зрадив  мене  і  мій  звичай.
Я  Каїн.  Головний.  Я  перший.  
Спадкоємець.  Первісток.  
І  просто  –  я  старший  брат.  
Володар  і  засновник  народів  всіх.
Про  брата  згадка  викликає  сміх.»

«Що  чиниш  ти?  Невже  не  чуєш,
Як  кров  руда  волає  із  землі?
Ти  брата  вбив  -    отямся,  схаменись,
Невже  тобі  землі  не  досить  –  озирнись!
І  подивись  на  пустку  цю  –  
Розкинулась  безкрайньо  
Аж  від  пустель  жарких
До  вічних  білих  холодів  німих.
Ти  ж  вибрав  шлях  грабунку!
Проклинаю!  Тепер  одвічно  
Будеш  ти  чужим,  
І  до  Страшного  Суду
Із  тавром  тобі  блукати,
Ховати  погляд  і  брехати
Собі,  нащадкам,  родакам,
Тваринам,  і  камінню,  і  вікам.
Тепер  іди  –  неси  з  собою
Не  серце  –  камінь  із  душею  злою…»

Примітки:
*    -  І  сказав  Господь:  «Що  ти  зробив?  Кров  брата  твого  взиває  до  мене  з  землі…»  (Книга  Буття.  4.10.)  (лат.)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487511
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.03.2014
автор: Шон Маклех